Марія Чайковська - Цілуй мене

і допоки ця муха
буде не знайома з болем
я буду говорити, що все в мене під контролем.
в кожної людини право є лишити правду собі -
і я лишу тебе собі.

а потім ти знов підеш.
ти підеш, а я залишусь
з дивним серцем і слабкістю,
одягнена лиш в тишу -
буду знову боятись зостатись в кімнаті, мов дим,
поміж сплетених тобою пелерин,
лише для мене сплетених пелерин...

цілуй мене, цілуй мене, цілуй мене…

цілуй мене,
поки проміння не цілиться в нас,
поки ми щось ще відчуваємо,
допоки ми тут є.
цілуй мене,
навіщо ти мені потрібен так сильно? -
лише з тобою я по справжньому вільна!…

ти видихаєш: «у нас є час.
час, наш мирний час»

твої руки - вогні,
значить постріл буде влучним,
будуть кола на воді,
й тонкою гілкою беззвучно
я залишусь дивитись, як вони летять зриваючись вниз -
ти навчи мене так, please -
і я буду мовчати:
ніде, ні з ким, ніколи...

я не буду боятись зостатись
один на один
у кімнаті із твоїх пелерин - обіймів -
різнокольорових на мені пелерин -
ніколи не вбий їх -
міцно сплетених…

й цілуй мене,
поки проміння не цілиться в нас,
поки ми щось ще відчуваємо,
допоки ми тут є.

цілуй мене,
чи ти повернешся до мене - не знаю…
тому тебе сьогодні не відпускаю…
ти видихаєш: «є сто хвилин»

цілуй мене,
поки світанок не цілиться в нас,
допоки ми ще так кохаємо,
допоки ми тут є!

цілуй мене,
тебе ненавиджу, коли так потрібен!
коли ти йдеш, в мені лишаючи зливи…

ти видихаєш: «в нас сто хвилин» -
сто, мов дощ, хвилин.
і ми скидаємо зброю на килим…
і ми скидаємо зброю на килим.