Кажанна - Шиншила

Кажуть ізмалку дітям
Вовк покуса за бочок
Він зажада вхопити
Щойно зійде пушок
Твої зуби гострі та шерсть м'яка
Ти зовсім не схожий на хижака
Мряка, багнюка
В крові - небезпечна сполука
І довга розлука мене не ляка
(Чекай)
Хто із нас хижак? Хто є жертва?
Я хочу правди, ти хочеш жерти
Твої кляті жести не зрозумілі
Та ти - вожак і це просто жесть
Ця біла хуга зима
Снігом запорошила
Я пришила себе сама
Я нагрішила
Шиншила
Ця біла шуга зима
Снігом запорошила
Приручила себе сама
Приворожила
Шиншила
Візьми мене
У свою стаю
Бо я просто зникну
Просто розтану
Кровожерливими вустами
Ти ранив, і ранив, і ранив
А ранком-рано
Залижеш рани
І зникнеш з туманом
Який жаль
Я - маленька шиншилка
Ти - великий страшний вовк (Ау-у-у)
Ти вважав мене мішенню
Та я не така проста
Щось дзвенить в моїй кишені
І усмішка на вустах
Не викликаєш у мене страх
Ти - велика собака із гострими іклами
А я - собаколов
Я добре знаю, що роблять з дикими
Стояла одна, замерзала одна
Кожного білого Божого дня
Ріж різко, тікай хутко
Як ядом хтось бризка на хутро
Ця біла хуга зима
Снігом запорошила
Я пришила себе сама
Я нагрішила
Шиншила
Ця біла шуга зима
Снігом запорошила
Приручила себе сама
Приворожила
Шиншила