Павло Доскоч - Під мостом водиця

По той берег хата твоя біла
Вікнами-очима до ріки.
Ой, скажи, чому вона так мила
Дивиться далеко до води?
Може, це тому, що біля хати
Розцвіла калина наче ти,
І мені цю річку не здолати
До моста подамся, ген туди

Під мостом водиця дзвінко об каміння бʼється
І про щось мені хлюпоче кришталем води.
Через міст лечу стрілою щоб зустрітися з тобою
І Дністер на берег інший швидше перейти

Хоч дорога-стежка не близенька
Вишиванку вдіну і піду
Попри річку, де вода швиденька
Міст до тебе мила перейду.
На мості зупинусь і погляну
Вбік, де хата біла в далені.
Десь під вечір стріну я кохану,
Що запала в серденько мені