UDOVENKO — Дякую за тебе небу

Посміхнись, моє протиріччя,
Без тебе зникають всі сенси навічно.
Святкую світанки із твоїм обличчям,
Твоя посмішка магічна.

Я дякую за тебе небу,
Я не уявляю, як йому без тебе.
Та не сумуй, прошу, не треба,
Наше кохання навіть трішки вище неба.

Я дякую за тебе небу,
Я не уявляю, як йому без тебе.
Та не сумуй, прошу, не треба,
Наше кохання навіть трішки вище неба.

А знаєш, я іноді просто не вірю,
Коли ми удвох говоримо про спільну мрію.
Коли твої руки у руках своїх грію,
Без тебе жити я не вмію.

Я дякую за тебе небу,
Я не уявляю, як йому без тебе.
Та не сумуй, прошу, не треба,
Наше кохання навіть трішки вище неба.

Я дякую за тебе небу,
Я не уявляю, як йому без тебе.
Та не сумуй, прошу, не треба,
Наше кохання навіть трішки вище неба.

Я дякую за тебе небу,
Я не уявляю, як йому без тебе.
Та не сумуй, прошу, не треба,
Наше кохання навіть трішки вище неба.

Я дякую за тебе небу,
Я не уявляю, як йому без тебе.
Та не сумуй, прошу, не треба,
Наше кохання навіть трішки вище неба.