Віктор Павлік - Війна, війна

ВІЙНА, ВІЙНА...
Місто-місто стало мов чужим,
Тісно-тісно нам у цьому місті -
Небокрай здається замалим -
Зорі-зорі - небо у намисті.

Очі-очі - в них туман і сум,
Ночі-ночі - холодно без тебе.
Як мені позбутися цих дум?
Боже-Боже - з неба впало небо!

Коли в ранковий час
Нам снилася весна,
Тоді прийшла до нас
Війна!
Ми думали, до нас
Іде краснá весна,
Але прийшла в той час
Війна, війна, війна!

Гучно-гучно десь арта гримить,
Я молюся і дивлюсь на небо.
Знаю-знаю, як тобі болить,
Вірю-вірю - повернусь до тебе!

Бачу-бачу тебе уві сні,
Серце-серце так тривожно б'ється.
Може, я повернусь навесні - і
Сонце-сонце знову усміхнеться!

Коли в ранковий час
Нам снилася весна,
Тоді прийшла до нас
Війна!
Ми думали, до нас
Іде краснá весна,
Але прийшла в той час
Війна, війна, війна!