Діма Голик - Квіти у садах

Текст:

Стільки нас на планеті, трішечки різних,
Людей, які дихають спільним повітрям.
Та у гонці, пошуку щастя,
Перебувають в постійному хаслі.
Які позабули про справжні бажання
І спрощують власне кохання.
Кохають буденно, без фарб і запалу —
Наче кохання поразку зазнало.

День, потім ніч — все як в естафеті.
Нам дуже знайомі ці сірі сюжети,
Німі побажання, сухі компліменти,
Живемо роки, а втрачаєм моменти.
Так кожен день - ми не знаємо, хто ми.
Ми дуже втомились від власної втоми.
Все наше життя — чекаємо на диво,
Все наше життя — то сонце, то злива.

Ми мовчимо наш танець,
Шепочем нашу пісню,
Говоримо очима,
Блукаючи у снах.
Розкидані по світу,
Крізь сльози і падіння,
Ми тягнемось до світла,
Як квіти у садах.

А може з собою ми не знайомі,
У власному побуті, наче в полоні.
Граєм в життя, світ ділимо навпіл.
Народжені кимось, сховалися в натовп.